Незважаючи на юний вік, отець Іван має багатий життєвий досвід
Олег Володарський: «Іван
– гідний
нащадок славного роду Занковичів»
(відео)
Акафіст до свт. Миколая
чудотворця
Iкос 9
Знаємо, богомудрий
отче Миколаю, що красномовцi пустословнi й нечестиві посоромленi тобою, бо
Арiя-богопротивника, що роздiляв Божество, й Савелiя, що змiшував Святу Тройцю,
ти перемiг, а нас у вiрi православнiй утвердив, тим-то ми й шануємо тебе так:
радуйся, щите, що
охороняєш побожнiсть;
радуйся, мечу, що
посiкаєш безбожнiсть;
радуйся,
божественних повелінь навчителю;
радуйся, боопротивних
навчань нищителю;
радуйся, драбино,
поставлена Богом, що нею здiймаємося на небо;
радуйся, покрово,
Богом збудована, що багатьох укриваєш;
радуйся, бо ти
немудрих умудрив словами твоїми;
радуйся, бо ледачих
зворушив звичаями твоїми;
радуйся, незгасима
свiтлосте Божих заповiтiв;
радуйся, пресвiтлий
променю Господнiх наказiв;
радуйся, бо
навчанням твоїм знищуються єретичні глави;
радуйся, бо тобою
вiрнi сподобляються слави.
Радуйся, Миколаю,
великий чудотворце.
Отець Іван Занкович, настоятель храму Св. Миколая (м.
Чернівці)
Династія
священиків
Гідний нащадок славного роду Занковичів. Зібраний, усвідомлений та
відкритий. Будь-хто нервує
перед камерою. Сучасний світ виставляє певні шаблони та рамки і в ньому вкрай складно залишитися собою й
не потонути у вирі часу.
Саме тому, тим
людям, котрі живуть душею і в байдужості до мирського, зовнішнього часто
складніше за інших впоратися з хвилюванням. Адже коли вмикається камера, в їхньому
житті з’являється сторонній глядач, до якого звертаєшся, до якого прагнеш достукатися.
І
якщо для мирян жити, оглядаючись
на думку інших – звична справа, то для священиків таке відчуття досить
незвичне. Саме тому священослужителі хвилюються ледве не більше за інших.
Отець Іван в юності
спробував відійти від сімейних традицій і пішов навчатися на історичний
факультет і встиг попрацювати на державній службі. І лише після того, як
спробував іншого життя, зумів усвідомити, що його душа прагне храмової тиші,
замість мирського шуму і метушні. Усвідомивши це,
повернувся в лоно Матері-Церкви, повною мірою відчувши велич тієї духовної спадщини,
котру заповіли йому покоління предків.
Він своїми очима бачив, як його батько разом зі
своїми парафіянами будував храм. Бачив, скільки душі туди вкладено. І лише прийнявши служіння, усвідомив, яким прикладом любові та
відданості став для нього батько. Усвідомлена,
генетична любов до Бога і України. Любов, котра проявляється в
служінні Нації і Богу.
Храм Святого Володимира Великого поділяється на
верхній і нижній храми. Минаєш
сходи вниз і ніби потрапляєш в інший вимір. Вимір тиші, любові та молитви. Кожен
елемент, кожна ікона, кожна фреска виконані з неймовірною майстерністю і
наповнені такою любов’ю майстрів до Бога і свого творіння. Цей
храм – справжнє торжество Духу і майстерності. Настоятелем нижнього храму служить Іван Занкович.
Родина Занковичів так глибинно, генетично відчуває
вдячність до Господа за те, що Він покликав їх до служіння Богу і Україні. Це відчувається в кожному погляді, кожному
вчинку, кожному слові. Отець Іван говорив про те, як він відчуває свою країну,
якою він бачить свою націю і що для нього важливо в сучасному громадянському
суспільстві.
Незважаючи на юний вік, Іван Занкович має
багатий життєвий досвід. Тим більш виваженим
став
його вибір присвятити себе служінню
Богу. Слідування поклику крові стало для нього
усвідомленим, пережитим вибором. І зараз він отримує максимальне задоволення
від життя, слідуючи своєму покликанню – ділитися часточками своєї душі та
допомагати іншим стати на шлях любові, молитви й каяття.
Як людина, котра на
собі відчула, що таке буремне мирське життя, він добре розуміє своїх прихожан.
І тим простіше йому на власному прикладі показувати іншим, яку насолоду та
спокій дарує віра та молитва. Отець Іван з великою повагою
поставився до «Сповіді» на очах у Нації і Бога. Моя
душа раділа, насолоджуючись цим щирим діалогом з генетичним священиком рідної української церкви. «На все воля Божа», – бачив я в його
очах. Храм, священик, Віра, Нація… в такі миті я так неймовірно пишаюсь
тим, що я українець…
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой
програми –
Отець Іван Занкович, настоятель храму Св. Миколая (м. Чернівці)
https://youtu.be/r2PBdZ1c970Комментировать
По материалам: http://blog.i.ua/user/10498995/2345526/